Skip to Content

Живопис радості: картини японських художників 1990-х років

Дата: 
10/09/2010

]]>Національний художній музей України]]> та Посольство Японії в Україні в рамках «Місяця Японії в Україні 2010» презентують виставку Японської Фундації «Живопис радості: картини японських художників 1990-х років».

Виставка, що об'їздила півсвіту за десять років, представляє двадцять вісім творів дев'яти сучасних високо оцінюваних японських  художників - Аіда Макото, Ечідзен'я Йошітака, Кобаяші Таканобу, Чіедзо Таро, Нара Йошітомо, Нуката Нобухіко, Фукуда Міран, Маруяма Наофумі і третій за вартістю художник в світі, що відомий також своєю співпрацею с маркою Луї Вітон, - Муракамі Такаші.

«Художники, роботи яких представлені на цій виставці, народилися наприкінці 1950-х - на початку 1960-х років, так що всім їм приблизно за тридцять. Окрім того факту, що всі вони зображають метафоричні образи, між ними мало спільного як у темах робіт, так і в художніх стилях. Вони виросли в період, коли Японія досягла високого рівня економічного зростання та повністю відчули на собі процес різких змін, які відбувалися в країні. Вони наново відкрили живопис, який тоді вважався «мертвою» формою після хрещення формалізмом, та вивільнили його з вузьких рамок «мистецтва». Їхня мета - зробити живопис відкритим простором для спілкування на індивідуальній основі».

ОКАБЕ Мікі

(Уривок з каталогу виставки. «Вступ - «Картини японських художників 90-х років») 

«Їхнє звернення до стилів та тем жанрового живопису ХVIII та ХІХ ст. та до американського фігуративного живопису в період до утвердження формалізму, поряд із використанням типових елементів коміксів та книжкової ілюстрації, зумовлене тим же бажанням, що й в інших сучасних японських художників - увійти до історії мистецтва у ролі змішувачів стилів. Японських митців спонукає навіть сильніша потреба в розробці індивідуального стилю через усвідомлення неповності модернізації японського живопису з кінця ХІХ ст. Згадані тут характеристики є результатом боротьби між успадкованим художниками обов'язком проявити суто японську ідентичність та їхньою потребою в інтернаціоналізації. Однак їх робота ще далека від завершення. Вони можуть міняти стилі або закріплювати досягнуте; втім, оцінити, прогресивні це будуть зміни чи регресивні, можна буде не раніше наступного десятиліття».

МАЦУІ Мідорі