Skip to Content

Жовтень в арт-центрі Я Галерея

Дата: 
29/09/2010 - 26/10/2010

Арт-центр Я Галерея востаннє в цьому сезоні відкриває паралельно проекти на своїх двох виставкових майданчиках. В жовтні Я Галерея на Волоській перетвориться на оммаж Великому Художнику у виконанні Андрія Сагайдаковського, а на Хорива куратори Павло Гудімов і Лідія Лихач у третій виставці із циклу «Народне актуальне» прослідкують, як перетинається оздоблення столу – реального чи уявного – у народному та сучасному українському мистецтві.

Андрій Сагайдаковський
Портрет відомого художника
29.09 – 19.10.2010
Sagaidakovsky_Marynarka hudozhnyka_2010.jpgНезалежний і дитинний Андрій Сагайдаковський відкриває у просторі арт-центра Я Галерея власний маленький світ. Світ художника, де прості щоденні речі стать об'єктами дослідження й здивування. Щастя є! Тут і тепер!
Незмінна усмішка, що супроводжує «Портрет відомого художника» є фірмовим «знаком» Сагайдаковського - так само як звичка підписувати картини дитячим почерком чи малювати на старих килимках. Цього разу пошуки щастя привели художника до самого себе й змусили озирнутися на попередників - Ван Гога, Рембрандта, Енді Уорхолла - кожен з яких був неповторним творцем власного «міфу художника». Дещо документально, дещо самоіронічно, Андрій Сагайдаковський вміщує серед автопортретів вухо, «напівбога» і... биків. Мовляв, життя - «це те, що воно є», і художник не може вигадати більше, ніж є він сам.
Для деконструкції міфу художника Сагайдаковський привіз зі Львова не лише свої живописні килими, а й частину власної майстерні – табурет, черевики й маринарку, які складають побут митця. І хоча портрет Джимі Гендрікса, що як ікона, прикрашає майстерню у Львові, не входить до цієї колекції, саме з нього почалися пошуки образів і об'єктів для відтворення в одному просторі всесвіту «відомого художника». Всесвіту, в якому звичні речі набувають нових форм, а незвичні - прирівнюються до повсякденності. Таким бачать світ діти і... митці.
Щоб підтвердити свій статус дитини по відношенню до світу, художник ставить наївні і водночас найскладніші питання: хто тримає небо і як бути щасливим? І поки відповіді на ці питання немає, дослідження щастя триває.

Проект арт-центру Я Галерея і Родовід-Галереї
спільно з УЦНК «Музей Івана Гончара»

На столі (Народне актуальне. Натюрморт)
Куратори – Лідія Лихач, Павло Гудімов.

29.09 – 26.10.2010

Каленик, Кравцов, Маков, Маценко, Павленко, Перепелиця, Пікуль, Полященко, Равський, Сагайдаковський, Струк, Ялоза, Ярмоленко та інші

Perepelytsya_Naturmort z kavunom_30-ti.jpgТретю виставку із циклу «Народне актуальне» її куратори Лідія Лихач і Павло Гудімов присвятили дослідженню натюрморту. Натюрморт, тобто, зображення композиції з різних предметів побуту, квітів, фруктів та ін., досить довго існував лише як частина творів іншого жанру. Його джерела ми знаходимо ще у Середньовіччі – на іконах та у книжкових мініатюрах Святого Письма. Зображуючи «світ горній», художники не забували й про світ земний, тоді у композиціях Таємної вечері або Старозавітної Трійці з’являються деталізовані зображення хлібин, кубків з вином тощо. Згодом, коли мистецтво набуває світськості, натюрморти стають більш реалістичними і, нарешті, у 17 столітті жанр досягає свого розквіту.
Сама назва «На столі» вдало перекликається з англійським еквівалентом терміну “still life” / стіл лайф, або – якщо розвинути гру слів – спосіб життя. Саме оздоблення столу, на думку кураторів, є певним культурним та соціальним маркером того чи іншого часу та місця, тому виставку варто розглядати не як набір зображень побутових предметів, а радше як спробу подивитись на людей очами найбанальніших речей у їхньому оточенні. Вони – як паляниця на полотні Олени Полященко «Кіндерсюрприз», чи то з фольги, чи то з ртуті – ніби дзеркало, у якому проглядає обличчя справжнього героя твору. У роботах непрофесійних майстрів це, частіше за все, ідеальний заможний селянин, стіл якого багатий на атрибути щасливого життя – кавуни, солодощі, хліб, вино-горілка.
За словами директора Музею Івана Гончара, «народне мистецтво символічне за своєю суттю – про це говорять навіть роботи малярства, що носять суто образотворчий (не вжитковий чи сакральний) характер. Краса – це захід сонця, ідилія сердечних справ – козак і дівчина біля криниці з стежкою, яка веде до хати, а достаток – кавун на столі (а ще як із шампанським!!!). А як це намальовано, не мало особливого значення. Нам сьогодні це «немало значення», завдяки відсутності професійно-академічних рамок, дає можливість насолоджуватися широтою формальних прийомів та рішень».
Сучасні художники йдуть ще далі й розширюють рамки композиційного рішення та поглиблюють критичний потенціал жанру – так, Павло Маков у своїй роботі «Скатертина» зміщує кут зору й примушує нас подивитись на стіл ніби знаходячись над ним, Микола Маценко традиційно площинно виводить стереотипний радянський обід з «першого», «другого» та «третього», Микита Кравцов навмисно будує класичну, майже академічно вивірену композицію «Букету», але «ставить» квіти у пластиковий пакет замість вази, тим самим підтримує тон, заданий Полященко: «бренди», «пластик», «штучність» - ключові слова сьогодення.

За додатковою інформацією, коментарями учасників подій і фотоматеріалами звертайтеся:
Марія Миценко, координатор проектів //гудімов арт проект
+38 067 446 85 75 pr@gudimov.com