Skip to Content

Виставка Mr. Gold в Я Галереї на Волоській

Дата: 
06/07/2011 - 27/07/2011

Від «абсолютної метафори Божества» до синоніму нуворішества та бездумного накопичення – золото століттями йшло тернистою дорогою, ніколи при цьому не відрізняючись однозначністю. Про любов та ненависть до блискучого й дорогоцінного – у новому кураторському проекті Павла Гудімова. Mr. Gold, за словами куратора, персонаж цілком реальний, аж ніяк не кіношний – і живе він в кожному з нас. В експозиції його уявної колекції навіть представлено зроблений на замовлення бюст героя (у виконанні художника Садана) – що може бути бажанішим за власне зображення в золоті?

Працюючи над проектом, Павло Гудімов мав на меті прослідкувати проявлення золота – як матеріалу та як теми – в різних епохах та видах українського мистецтва. Дослідження простягається від скіфських скарбів до сакрального мистецтва й нумізматики, проте у першому варіанті виставки в арт-центрі будуть представлені роботи виключно сучасних авторів, які, тим не менш свідомо наслідують або ж критично коментують класичне мистецьке золото.
Kadnykov_1.jpg
Виставка справедливо починається «Крилами» Тіберія Сільваші, адже саме цей проект став відправною точкою для заглиблення у «золоту» тему. 2008 року художник досліджував час і простір через створення масштабної інсталяції для арт-центру Я Галерея – величезні золоті «Крила» Тіберія відсилали до Фаворського світла – однієї з ключових ознак сакрального мистецтва. Проте будучи демонтовані та порізані на шмати-квадрати, вони стали звичайним світським живописом, по суті – ще одним предметом товарно-грошових відносин, ефектність та ефективність якого підкреслювалась золотистим кольором поверхні. Саме ця робота якнайкраще висвітлює проблематику золотого запасу та, відповідно, нашого ставлення до нього.

Підтримують висловлювання Тіберія й роботи інших авторів: у «Золотому перетині» Артем Волокітін використовує нахабне золото як тло для композицій, створених тілами молодої пари. Абстрактна тілесна геометрія тут зустрічається з чистотою сакрального. Андрій Сагайдаковський, в свою чергу, надає ваги постаті художника, пофарбувавши золотистою фарбою стару, заношену маринарку, що роками вбирала в себе пил його майстерні. Руслан Тремба у традиційній для себе «фалоцентричній» манері, іронізує із самого поняття «золотий», зображуючи відповідного кольору «дощ», а Олександр Кадніков документує соціальну поведінку типічного українського Gold’а. Андрій Дудченко йде ще далі і сміливо переосмислює церковну атрибутику, створюючи абсолютну ікону – замість означення самого німбу, наносить поталь на всю поверхню дошки.

Експонування такої колекції справа не з легких, проте строкатість тут явно на користь предмету зображення, адже Mr. Gold не соромиться зізнатися у своєму щирому захопленні золотом.