Skip to Content

Виставка Олександра та Тамари Бабак в Я Галереї на Волоській

Дата: 
11/01/2012 - 06/02/2012

«Швидше, дайте мені чашу вина, аби я міг освіжити свій розум та сказати щось розумне»*
Аристофан

Спираючись на дослідження Тома Стендіджа «Історія світу в шести склянках»*, можна зробити висновок, що виноград посідає хронологічно другу позицію в всесвітньому розвитку цивілізації - одразу ж після ферментів солоду, з яких складається формула пива. Взагалі, всю давню історія людства можна описати через опозицію цих двох напоїв - пива та вина, через протиріччя рабської утіхи та аристократичного світоспоглядання, через протилежні алкогольні пристрасті революціонера Леніна та філософа Канта.

Виставка «Каберне» починається з виноградників Гурзуфа. Саме там Олександр і Тамара Бабаки доповнили алфавіт образів української культури, який розробляють в своїх проектах протягом багатьох років, ще одним елементом. Олександр зображує опалий виноград чорнилами на папері, Тамара створює тривимірні скульптури з виноградної лози. І перше, і друге - роботи, так би мовити, «з натури». Слово натура (лат. natura) має в даному випадку наступну етимологію. Це водночас і образ - форма, з якої «дублюється» мистецтво, і первинна основа - матерія самого мистецького твору. Натурою є каберне - найбільш поширений сорт червоного винограду.

Прообразом об'єктів Тамари Бабак стали гурзуфські альтанки. Індивідуалізовані старі та більш однотипні сучасні, вони виконують роль затишного малого приміщення, ззовні декорованого виноградними лозинами. Створюючи антропоморфні форми, Тамара розкриває символіку винограду через сприйняття структур та схем взаємодії природних матеріалів у просторі. Роботи Олександра Бабака - чорнильні плями (тут має місце лінгвістична конструкція «пити чорнила» у розумінні «пити вино»), продиктовані тими ж витіюватими формами, але на контрасті зі скульптурами подають якісно інший результат. В першу чергу це історія про колір, яку можна описати словами Гете: «...Це може здаватися дещо дивним, проте око не бачить ніяких форм, оскільки світле, темне та кольори у сукупності тільки і складають те, що відрізняє для ока предмет від предмету»**.

Так, зібрані в одному галерейному просторі, зі спільною назвою та «натурою», роботи Олександра та Тамари Бабаків, з одного боку, є взаємодоповнюючими частинами одного проекту, з іншого - навпаки, виражають різні позиції сприйняття художнього матеріалу. Що саме ми бачемо в першу чергу - колір чи форму?

Інша тема, присутня в проекті «Каберне» - це антропологічний поворот. Виноград, із його спіралеподібними лозами, уторовує непрямий шлях до розуміння української культури, до її зв'язку із античною культурою та Візантією через ремесло виноробства. Винороби, зображені чи то в повний зріст, чи як портрети, заховані у роботах, стають діючими суб'єктами цих міжкультурних стосунків. Ще за часів давніх греків, які вперше здійснили «поворот на людину», вино грало роль конденсату якості мислення. За словами Есхіла, «бронза - дзеркало зовнішньої форми; вино - дзеркало розуму».

Тож, як необхідний елемент дискусій про прекрасне, келих вина буде присутній і на відкритті виставки «Каберне».

Борис Філоненко, січень 2012

* Tom Standage "A History of the World in 6 Glasses", New York 2005.
** Йоганн Вольфганг фон Гете «Нариси вчення про колір», 1810. Дидактичний розділ.